Попелюшка з Дмитрівки

     
 

    Ця історія припорошена січневим сніжком і похмурим зимовим небом. Похмурий січневий вогкий і не дуже комфортний день добігав до фінішної лінії. Кінець робочого тижня, кінець робочого дня….  В чергове відкрита електронна скринька лісгоспу, щоб бува нічого не залишилось поза оком. Серед нової кореспонденції знайшовся лист з кількома величезними файлами. Заскрипів принтер і поволі перетворив електронну версію добірки документів у паперову.

Тепленькі листочки з запахом фарби лягають до папки «На підпис».

Так розпочалась ця казкова історія схожа на історію Попелюшки з відомої всім казки.

Звичним жестом рука директора поклала на робочий стіл секретаря папку з вже перечитаною кореспонденцією: «Там лист є від Товариства лісівників, оголосили Всеукраїнський конкурс для випускників учнівських лісництв…» - обличчям директора промайнула незрозуміла посмішка. Пауза. «Доведіть до відома всіх учнівських лісництв. Сумніваюсь, що хтось щось досліджуватиме» - посмішка зникла з обличчя і директор поринув у вир вирішення виробничих питань.

Карантин і локдаун внесли корективи у життя кожної людини. Школярі і студенти отримували освіту в режимі он-лайн. Інформація про ріст захворюваності на підступний вірус трощила плани і мрії випускників шкіл щодо гомінкого останнього дзвоника на подвір’ї школи та пишного випускного балу у вишуканих вечірніх платтях, з стильними зачісками та першим справжнім професійним макіяжем.

В проміжках між навчанням, допомогою по господарству Настю весь час не залишало питання: «чому вірус так шкодить легеням, чому він так швидко і безперешкодно передається від людини до людини?» В голові метушились думки і формувались  відповіді і припущення: «Якщо вірус так лютує значить для нього створені сприятливі умови. Людина інфікується ним – значить ці умови несприятливі для людини. Цікаво, а що якби всі населені пункти озеленити, висадити безліч дерев і кущів, які б виділяли фітонциди і вбивали всі віруси і бактерії? Мабуть люди менше хворіли б…». Хід думок обірвав гомін малечі, які босоніж шльопаючили по підлозі, бігли до сестрички з черговим проханням допомогти вирішити «найважливіші справи». Настя - старша дитина з багатодітної родині, тому постійно допомагає батькам по господарству та у вихованні своїх менших братиків.

Тим часом, в світі діджиталізації віртуальний пакет документів з умовами конкурсу дослідницьких робіт розлетівся до електронних скриньок керівників учнівських лісництв Чорноліського лісгоспу.

У порожньому класі без жодного учня після останнього на сьогодні уроку в режимі он-лайн Людмила Миколаївна з похмурим обличчям переклала свої конспекти уроків на край столу і зловила себе на думці, що не зважаючи на складні характери учнів, шум-гам на перервах вона все ж таки засумувала за ними. І школа без них не зовсім схожа на школу. Згадала як вона, керівник учнівського лісництва «Пролісок» разом з дівчатам і хлопцями мріяли озеленити подвір’я школи, щоб воно виглядало краще ніж Версаль…. Таку ідею свого часу висловила вихованка учнівського лісництва Настя Праля. Настя неординарна, енергійна, активна і оптимістична дівчинка, і саме вона могла вигадати таку ідею і зі своїми лідерськими якостями, активною життєвою позицією, зацікавити цією ідеєю всіх своїх однодумців. Та й як не загорітись ідеєю, якщо дівчина так щиро і емоційно з вогником в очах намалювала віртуальну картину ошатних ялівців і обережно вистриженого газону трави на шкільному подвір’ї?

Пані Людмила посміхнулась і згадала, що в електронній скрині є лист від лісгоспу. Напевне щось важливе. Але час бігти додому, готуватися до наступного уроку, господарювати на кухні та подвір’ї. Знову заскрипів принтер, з жадібністю поглинаючи чисті аркуші паперу і не дуже охоче видавав їх вже з текстом. На столі швиденько знайшовся вільний файлик і гаряча пошта зайняла своє місце. «Перегляну вдома» - промайнула думка у вчительки, а файл  попрямував до сумочки.

Вже пізно ввечері, коли завершені всі домашні сільські роботи пані Людмила, нарешті, дотяглась рукою до сумочки та взяла папірці для ознайомлення. Читала довго і вдумливо, відривала очі від документу, дивилась кудись в даль та  примружувала очі ніби намагалась згадати на який поличці в її голові зберігається потрібна їй інформація. Пропозиції, викладені в листі були дуже цікавими, адже конкурс Всеукраїнський, переможці матимуть можливість пріоритетного вступу до вишу та ще й грошова винагорода! Але є одне АЛЕ: тема роботи має бути чітко пов’язана з лісом…

В той же час, вправившись з всіма домашніми справами, Настя взялась за уроки, адже це був її останній рік навчання в школі і треба завершити його достойно. Весь час дівчина намагалась визначитись з навчальним закладом та спеціальність, яку необхідно опанувати в майбутньому. В душі якось відгукувалось бажання стати ближчою до природи. Протягом останніх років Настя займалась у Малій академіє наук та писала багато дослідницьких робіт, які були достойні уваги. Не зовсім засмучувалась, коли роботи не мали призових місць, бо дівчинка оптимістично ставилась до вибриків долі та легко відносилась до невдач адже кожна невдача – це новий крок до успіху, це новий досвід. Ці прекрасні якості характеру робили її особливою, цікавою та неординарною.

Настя сіла за старенький комп’ютер щоб систематизувати наробітки та деякі дослідження своєї чергової роботи. Над нею дівчинка працювала вже майже рік. Тема цікава і, напевне, актуальна, бо думка про те що необхідно провозити заходи в покращення якості повітря все ж таки допоможе людству спасти свої легені. Пані Людмила, свого часу підтримала ініціативу дівчини та допомогла з вибором теми наукової роботи. Разом вони розробили мету та завдання, склали план дослідження.  Працювала Настя над роботою завзято, а вчителька допомагала їй, спрямувати весь хід роботи у наукове русло. Неспинне бажання  Насті науково-дослідницьким методом обґрунтувати та крикнути на весь світ про необхідність озеленення країни підштовхував її до активного завершення роботи. Та й час здачі роботи на конкурс неспинно спливав логічного кінця.

Частини своєї роботи Настя надсилала електронкою вчительці. Та перевіряла, давала якісь рекомендації і поволі для себе встановила, що справді робота  виявилась дуже цінна своєю практичною стороною, в ній подаються рекомендації по насадженню деревостанів, які мають високу фітонцидність. Частина з цих рекомендацій вже втілена в життя села Дмитрівка, адже вже  висаджені ялівці і туї біля спортивного майданчика в центрі села і це, напевне, не фініш з озеленення. Мрія Насті має місце здійснитись, бо для цього не потрібні мільйонні вкладення. Просто треба всім взятись за справу і зробити це якісно. Потім не забутись про зроблене і доглядати насадження. А доглядали б за цими насадженнями вихованці шкільного лісництва, яке створене на базі  школи.

Думки Насті полетіли ген в небо і з висоти орлиного польоту дівчинка бачила зелені легені в центрі села, біля школи, по вулицях і вуличках села…

Політ обірвав телефонний дзвінок вчительки біології. Прочитавши листа, Людмила Миколаївна згадала про роботу Насті, над якою вона працювала і вирішила запропонувати дівчинці подати роботу на конкурс. «А чим Боженка не жартує. Робота, на мою думку, варта уваги і дівчинка працьовита і розумна» - одночасно з набором номеру на телефоні, подумала пані Людмила.

 Досвід вчительки спілкуватись з дітьми два свої результати. Щоб не шокувати дівчинку пропозицією, пані Людмила спілкувалась з Настею щодо завершення написання роботи, що допоможе їй правильно оформити та роздрукувати роботу, якщо в цьому буде необхідність. Аж потім, ніби ненароком, Людмила Миколаївна розповіла про Всеукраїнський конкурс і запропонувала подати саме цю роботу на конкурс та аргументувала, що Настя має достатній рівень навчальних досягнень і боятись нема чого бо дівчина вже не одноразово захищала свої роботи і знає як це правильно зробити. Головне взяти участь.

Настя дала згоду, напевне, аби не образити вчительку яка так старанно допомагала дівчинці. Не могла інакше, бо її мама завжди вчила з повагою ставиться до старших. «Там буде така кількість робіт, що на мою й уваги ніхто не зверне. Кому потрібна робота сільської дівчинки з пересічної школи» - промайнула думка в голові Насті. Погодилась та й годі. Справа зроблена.

Минали зимові дні. Засиділись біля вогнища брати 12 Місяців. Пригрівшись біля вогню з філіжанкою гарячої кави Березень не поспішав вирушати в дорогу, а Лютий, заблукавши в лісових хащах, ніяк не міг знайти фінішну пряму.

Анастасія готувалась до ЗНО та весь вільний час присвячувала завершенню дослідницької роботи бо не хотіла підвести свою вчительку. Як потім дивитись їй в очі? Нарешті все! Електронні версії роботи попрямували на рецензію, друк і ще якісь там процедури. Цими справами вже зайнялась пані Людмила, бо Настя мала   готуватися до ЗНО. Час спливав неспинно і незалежне оцінювання з української мови і літератури ось-ось.

Тим часом робота Насті мала успіх у Малій академії наук Кіровоградської області. То ж є шанс на увагу й з боку конкурсної комісії Всеукраїнського конкурсу науково-дослідницьких робіт випускників учнівських лісництв, який щорічно організовує Товариство лісівників України спільно з Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді Міністерства освіти і науки України.

Перший етап конкурсу проходив на рівні області. Протягом певного часу безліч робіт перечитувались і аналізувались фаховою конкурсною комісією. Вибрати кращі роботи було дуже складно, адже всі роботи учасників мали доволі актуальні і цікаві теми. Та й не аби яка відповідальність лежала на цій комісії за відбір роботи на Всеукраїнський етап конкурс.   За підсумками першого етапу конкурсу робота Насті потрапила в трійку найкращих робіт.

Тепер комісія мала обрати з трьох кращих одну роботу та направити її до Товариства лісівників України. Читали, сперечались, перечитували сотий раз поспіль положення про конкурс і умови, знову читали роботи…. Всі теми цікаві і актуальні. Майже щорічно захищаються роботи по поперечному раку дуба, бо це дуже актуальна і наболіла для лісівників тема. От цього року дослідник визначав рівень захворюваності насаджень на цю хворобу. Вельми цікавою була робота дослідження результатів зеленого живцювання туї. Але найкреативнішою все ж таки виявилась робота Насті «Фітонцидна активність деревостанів території ОНЗ Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ст. ім. Т.Г. Шевченка». Після певних процедур робота Анастасії змінила своє місце розташування і потрапила до рук науковців Національного університету біоресурсів і природокористування.  Поряд з роботою Анастасії на другий тур Всеукраїнського конкурсу були відібрані  дослідницькі роботи випускників учнівських лісництв з 15 областей України. 

То ж, «Агов, Настуся, твоя робота визнана кращою і ти їдеш  до Києва!» - пролунало з вуст пані Людмили. Розгублена Анастасія завмерла. Широко розкриті очі Насті налились сльозами радості, лице зашарілось багрянцем. Настя ожила і заплигала від радощів ніби м’ячик, та плескаючи в долоні ніби мала дитина.  Емоціям не було краю, а Людмила Миколаївна раділа за дівчинку по дорослому, стримано хоч  і не знала скористається цим благом Настя чи ні, бо дівчина ще не визначилась зі вступом до вишу, але розуміла, що потрачені сила-силенна часу і роботи витрачені зовсім не марно. Згадавши про матеріальне заохочення пані Людмила напівжартома спитала Настю куди ж вона витратить свою нагороду. «Придбаю для навчання ноутбук» - не замислюючись відповіла щаслива дівчинка. Гордості вчительки не було краю, так, вона купить собі новий ноут! Не плаття, не туфлі на високих підборах, не помаду, а ноутбук для якісного навчання.

Неймовірно напружені дні розпочались з початком ЗНО. Підготовка, участь у пробному ЗНО, останній дзвоник, випускний бал. Вже так швидко, ніби в казці промайнуло шкільне життя. Проте ніби завмер час в очікуванні результатів оцінювання. Весь час з думок не сходило питання чи правильні відповіді були дані на запитання в тестах, чи набрані та кількість балів яка потрібна для вступу.

Та час збиратися до Києва. 18 червня 2021 року в Національному університеті біоресурсів і природокористування України буде проведено захід, присвячений 100-річчю з дня народження Бориса Лук’янова, куди були запрошені переможці і призери Конкурсу для вручення дипломів, грошових премій та цінних подарунків всім переможцям і призерам конкурсу.

Настя дуже переживала за поїздку через те, що жодного разу ще не була в столиці країни. Як її прийме це місто? Готувалась з вечора. Прасувала платтячко, моделювала зачіску, декілька разів перебирала вміст сумочки чи бува щось не забулась. Майже не спала бо дуже знервувалась та й виїзд запланувався дуже ранній. Добре що поруч буде Людмила Миколаївна, вона завжди підтримає і порадить щось потрібне, подумала дівчинка. Дорога до столиці виявилась не такою й складною. Всіма кольорами райдуги ландшафти університету зустріли Настю. Очі не встигали вловлювати красу корпусів університету. Яка краса! На порозі першого корпусу університету дівчину радо зустріли організатори заходу. Дізнавшись, що Настя і є переможцем конкурсу, нею швиденько зацікавились кореспонденти. І почався круговерть! Екскурсії учбовим корпусом та музеєм лісового господарства, знайомство з новітніми технологіями лісової галузі. Не аби яке враження залишилось від подорожі дендрологічним садом університету, де на кожному кроці дівчину чекали демонстраційні площадки провідних кафедр лісогосподарського факультету. Екскурсія виявилась справжнім квестом для відвідувачів, Настя навіть отримала солодощі за правильну відповідь на задане питання.

В якийсь час дівчинка навіть забулась про основну мету візиту до університету. В ході екскурсій Настя познайомилась з іншими учасниками конкурсу. Ними виявились такі ж прості підлітки  як і вона. Ніякого страху, ніяких сумнівів, ніяких конкурентів.

Зала засідань, поважна аудиторія. А хто б мріяв поспілкуватись одночасно з трьома поколіннями очільників лісової галузі!  І ось апогей заходу! Нагородження переможців та призерів конкурсу. З трибуни святкової зали пролунало ім’я Анастасії Пралі. Шлях до сцени здавався Насті безмежно довгим. Емоції в суміші з відчуттям безмежного щастя з примішками ще якихсь невідомих відчуттів ніс дівчинку на сцену.

В руках диплом переможниці конкурсу, пропозиції вступу на лісогосподарський факультет та матеріальне заохочення! Все як у казковому сні, і знову як за сценарієм казки про Попелюшку! Знову емоції і суміш думок, мрій… Лісівнича атмосфера комфорту і доброти, здається, заповняла всі куточки затишного корпусу і виринала далеко за його межі. Саме в цю мить Анастасія зрозуміла, що це саме та атмосфера в якій вона буде щаслива. Програма заходу була настільки насичена, що навіть плани відвідати Майдан Незалежності, нажаль, стали нездійсненними. Настя ніби й засумувала, що не потрапила до знакового місця столиці, але слова попутника заспокоїли дівчину. Ніби в унісон з думками Насті: «Не біда! От вступиш на лісфак і тоді на Майдані хоч кожного дня будеш!»  - сказав літній чоловік.

 Втомлена але щаслива дівчинка в дорозі додому вже стовідсотково була впевнена, що її поклик – зрощувати та охороняти ліс. Питання з вибором виші вирішилось само по собі коли ректор університету особисто  запросив дівчину на навчання.

Вдома Настя повідомила батькам, що рішення вступати до НУБіПу є її остаточним і пріоритетним.

 Не вагаючись, після отримання сертифікатів про результати ЗНО Анастасія придбала квиток до столиці, зібрала оригінали документів і попрямувала до університету.

В приймальній комісії дівчині повідомили, що за результатами рейтингових показників Анастасія навчатиметься за бюджетні кошти, бо вона в рейтинговому списку займає 38 місце з 57 допустимих. Знову хвилинки щастя! Тепер Настя думала вже про свою родину, яка, як пересічна сільська родина, не має надлишкових фінансових можливостей і живе за кошти підсобного господарства, звільниться від проблем сплати за навчання, а це не аби яка допомога родині. Настя відчувала себе безмежно щасливою, адже її успіх полегшить життя мами, яка непосильною працею по господарству намагається дати дітям все, що мають діти з інших родин.

Анастасія відчувала себе Попелюшкою. На думку сплили слова «Коли вам здається мета недосяжна, не змінюйте мету – змінюйте свій план дій». Чиї це слова? Здається так сказав Конфуцій.

 

 

Олена Кирпа