Ліс – дитя землі

Святий Микола завітав до всіх дітей лісівників

Свято Миколая прийшло до нас у 1088-1089 рр., за часів князя Всеволода Ярославовича. Свято зимового Святого Миколая відзначалося з давніх-давен.        Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина (ІV ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сім’ї і виріс доброю й чуйною до чужої біди дитиною.  Батьки його померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними. Найбільше бідувала родина Петруся. Батько був уже дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босоніж. Увечері Миколай тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх і нові постільці та й сховав усе у велику торбу. Вранці старий батько Петруся знайшов торбу коло свого порогу і не міг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати, не знав.        Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майно бідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинного чоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя, проте помилували обох.        Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Кожного року 19 грудня у день ангела Св. Миколая ми відзначаємо це улюблене всіма свято.

        У нас, в Україні, усе відбувається тихо-тихо. У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Взагалі-то напередодні чарівної ночі належиться написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: чи то Ангел, чи то яка пташка-невеличка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком неписемний, то святий і так здогадається.

       Навіть дорослі іноді «випрошують» невеличкий презент. Кому ж це не приємно!

      Здавна існувало повір’я - якщо в ніч перед Миколаєм загадати благочестиві побажання, то святий їх обов’язково виконає. Хоча, може, і не одразу. Як би хотілося прокинутися ранком і знайти під подушкою досі недоступні й такі необхідні кожному розкішні речі - скажімо, мир на українській рідній землі.

       А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і недовга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то крім різочки святий все ж покладе бодай цукерку чи мандаринку. Хіба би дитина зовсім не вірила в диво. Хіба би не знала й не чула, що є така пісенька, якою можна заслужити милість святого: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай».

       Цьогоріч Миколай завітав до всіх діточок  сім'ї працівників лісгоспу, а сім'я у нас велика і діточок у нас сто троє. Вся дітлашня отримала солодощі та грошові винагороди для придбання омріяних іграшок та речей. Також Дід Мороз передав Св. Миколаєм запрошення на новорічний ранок, який відбудеться 25 грудня у лісогосподарському підприємстві. Не залишились без подарунків і дорослі, вони  отримали безкоштовні новорічні ялики, які прикрашатимуть оселі та створюватимуть  святковий настрій і дорослим і дітям.

            В цьому році всі дітлахи були слухняні, тому у святого Миколая було дуже багато роботи, треба було вчасно завітати в кожну родину, то ж  директор лісгоспу Олександр Зуєв спільно з керівником Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства Наталією Ревенко вирішили допомогти Миколаю, взяли на себе відповідальну місію та від імені Миколая відвідали дитячі заклади сіл Дмитрівки, Трепівки, Цибулевого, Іванківців та Богданівки та засвітили в десятках дитячих очей радість.

Інженер з лісових культур

О. Кирпа